|
Якщо ви хочете захистити свою оселю, будинок потрібно вирішити, ставити тільки металеві двері з кодовим замком або встановити-таки домофон. Перший варіант, звичайно, обійдеться дешевшим. Проте простий кодовий замок, на жаль, має низький ступінь секретності. Часто вже через пару днів код знають всі навколишні бомжі, а трохи пізніше його легко визначити по кнопках, що почали стиратися.
До того ж, кожного разу виходячи з під'їзду або входивши в нього, потрібно пам'ятати, що двері слід закрити. А ще полотно, яке ляскає зі всього розмаху, вона додає мешканцям першого поверху головного болю. Крім того, створюється проблема для спеціальних служб (медичній, пожежній, поштовій), яким забули повідомити комбінацію цифр. В результаті мета, ради якої і встановлювали замок, не досягається. Скоріше навпаки: для небажаних візитерів такі двері не перешкода, а бажані гості потрапити в будинок не можуть.
Такі проблеми зникають при установці домофону багато проблем зникають самі собою: подзвонив – відкрили – увійшов. Двері обладнані доводчиком, що закриває їх плавно.
Виробники сучасних домофонних систем пропонують своїм споживачам досить широкий спектр послуг, проте головним залишається одне – обмеження доступу. Можливість почути або побачити того, хто стоїть за дверима, перш ніж її відкрити, дозволяє уникнути небажаних відвідин або несанкціонованого проникнення в приміщення.
По технічному пристрою домофони підрозділяються на такі групи, як:
- багатопровідні (десяткові і шістнадцяткові координатні системи);
- малопровідні (двопровідні). Серед дротяних домофонів найбільшого поширення набули координатно-матричні і двопровідні. Установка двопровідникового домофону займає 2 дні і не вимагає великої кваліфікації.
В даний час з'являється новий клас домофонів – бездротові. При їх монтажі дротяні лінії або зовсім не використовуються, або застосовуються раніше прокладені, технічно призначені для вирішення абсолютно інших завдань. Бездротові системи (Wi-Fi або що підключаються до електромережі) знаходяться ще в процесі розвитку. За кордоном налагоджено їх серійне виробництво, але в нашій країні вони поки не набули широкого поширення.
До складу домофону входять три основні елементи:
- блок виклику (дверна станція, переговорна).
- замок – механізм, що утримує двері в закритому положенні (двері можуть бути дерев'яні, металеві та ін.). Відкривається найчастіше ключем Touch Memory. Він є незалежною пам'яттю, розміщеною в металевому корпусі у вигляді невеликої пігулки, який кріпиться на будь-якому носію (картці, брилку).
- переговорний пристрій (аудіо або відео сигнал).
Всі компоненти домофону комутуються і отримують електроживлення за допомогою комутатора (вбудованого або виносного) і блоку живлення відповідно.
Більшість домофонів що випускаються сьогодні є процесорними. Вже на рівні заводських прошивок процесора в пристрій домофону обов'язково закладається така функціональна можливість, як використання коду. Це означає, що при установці домофону кожній квартирі привласнюється індівідуальниї код, який при бажанні можна змінити (програмується з клавіатури). Значний крок вперед в розвитку пристроїв замикання був зроблений при появі на вітчизняному ринку електромагнітних замків.
Сильне магнітне поле, що створює ефект притягування між магнітом і пластиною здатне утримувати навантаження до 450 кг. Електроніка даних пристроїв служить для управління процесом розмагнічування, оскільки будь-який метал при появі електромагнітного поля починає намагнічуватися а в замках це призводить до появи западання. Електроніка дозволяє створити зворотній імпульс, який забезпечує зняття залишкової намагніченості з електромагніту замка.
Квартирний переговорний пристрій може бути оснащений як аудіо-, так і відео панеллю.
Окрім домофонних систем існують також і відеодомофонні системи. Це один великий переговорний пристрій, забезпечений мініатюрною відеокамерою, призначений для зв'язку відвідувача зовні з людиною, що знаходиться у середині квартири, офісу чи оселі.
При установці відеодомофону необхідно прокладати додаткові мережі для трансляції відеосигналу, а приміщення оснащувати моніторами. Останні можуть бути приховані або виносні.
Вразливим місцем відеодомофонів є їх оптика. Провести заміну оптичного пристрою вельми складно, тому виробники відеокамер для домофонів прагнуть оснащувати їх об'єктивами pinhole, з мініатюрними вихідною зіницею (0,8-4 мм) і винесенням зіниці (0,5-2 мм) від поверхні лінзи. Найбільш вдалим антивандальним рішенням представляється виконання вхідного отвору камери діаметром менше 1 мм.
Для захисту відеокамер використовують також лінзи з полікарбонату. До недоліків полікарбонату відноситься той факт, спінювання даного матеріалу у разі підпалу, а також нестійкість до подряпин обумовлює отримання відео зниженої якості. Сьогодні нерідко виникає необхідність контролю доступу як на рівні під'їзду, так і на рівні поверху, у зв'язку з чим на ринку з'явилися монітори, на які можуть виводитися зображення з чотирьох камер відеоспостереження.
Монітори, на які виводиться зображення, оснащуються блоком конвеєрної пам'яті. Раніше було можливо забезпечити висновок на один монітор лише 4 картинок, потім їх кількість збільшилася до 8, потім до 16; на сьогоднішній день є 32 картинки, які забезпечені датою і часом зйомки.
Сьогодні електронно-променеві трубки все частіше замінюються на LCD-монітори. Останні відрізняються простотою дизайну, невеликими габаритами, надійністю, можливістю отримання кольорового зображення і використання технології Touch Screen.
Найбільш чутливими до пошкоджень компонентами домофонів є наступні:
- блоки виклику – сьогодні їм забезпечується максимальний захист за допомогою зовнішньої оболонки і технологій лиття;
- дисплеї – раніше для їх оберігання використовувалося органічне скло, а сьогодні – полікарбонат або лексан. Захисні екрани на основі полікарбонату стійкі до вандальної дії. Альтернативним варіантом дисплея є світлодіоди;
- контроллери Touch Memory – захищаються від дії вогню і напруги до 10 000 вольт.
|
